Мені випала доля також прийняти участь у цих подіях, поки що успішними свої дії назвати я не можу. Маючи два не вдалих виходи, я ніби зломався морально, зневірився, мене почали наздоганяти жахи з минулого, депресії, тривожні розлади, страх, безсоння... Проте мені пощастило, мене підтримала одна дівчина, дивно симпатії до неї в мене з'явилися ще раніше, я її не бачив в реальному житті, пересікався на просторах однієї інтернет гри - Forget of Empires. В мене з'явилися відчуття спорідненої душі, насправді вона мені дуже подобається, при першій зустрічі я зрозумів що це дуже хороша людина, хоча вона дуже емоційна проте це дуже хороша, розумна, амбітна жінка... сьогодні в нашому суспільстві таких дівчат годі шукати... Вона мене підтримала в один із найскладніших моментів життя. Я раніше багато зазнав невдач, ніяк не міг взяти себе в руки, жив за течією, маючи багато амбітних планів, через різні причини зазнавав невдач. Юля - яке гарне ім'я, лише від цього імені в мене холоне кров, ця дівчина мені подобається. Я просив Господа Бога щоб він послав мені символ надії у своїй зневірі, я знаю що я дуже завенив перед Богом порушивши цю клятву, яку я сам дав - ніхто мене не просив цього робити. Не пити горілку - або я ніколи не одружуся. Я десятки разів порушив її, намагався кілька разів дотриматися, проте через різні спокуси та особисті проблеми я цього не зміг дотримуватися. Був кілька разів близьким до смерті, через ці пригоди з алкоголем і депресивним розладом. Я не знаю скільки Господь мене міг терпіти? Можливо так мало бути??? Сьогодні в мене з'явилися почуття до тієї дівчини, я її ніколи не бачив... проте чим більше я з нею спілкуюся тим більше закохуюсь в неї, вона підтримала в момент коли мені дуже важко було. Я знаю що мені потрібна така жінка яка мене підтримає у важкий час, вона всиляє впевненість, та спонукає до змін в кращу сторону за ради неї... можливо я накручую себе, проте я вірю що Господь дасть мені шанс змінити своє життя на краще а ключ до змін це - Юля...
Сьогодні ще один сірий день, чим я тільки не займався... буденність вона гнітюча, я не на фронті, проте те що відбувається навколо мене дуже засмучує. Звичайно я розчарований своїми невдалим бойовим досвідом, живий - це добре. Проте жити так також важко, найкращі хлопці залишають цей світ! Діти залишаються сиротами, жінки вдовами, яке майбутнє чекає нас? Приховувати не буду я злякався свого часу, так як морально не був готовий до цього, мої очікування не відповідали дійсності. Різні роздуми і петляня в цій ситуації призвели до різних переживань...в мене є ще можливість виправити цю ситуацію, потрібно зібратися силами, повернути мотивацію...я повинен змінитися, стати кращим, виправити всі сподівання які покладені на мене, перед своїм народом, родиною, боротися за краще майбутнє для дітей своїх побратимів які загинули в цій війні.
Звичайно в армії в нас різний збрід, найважче дивитися як народ бухає, не після виходу важкого - де потрібно зняти стрес, а просто так, тому-що немає чим зайнятися... раніше ще до війська, я також дозволяв собі це, насправді навпаки - був під впливом алкоголю, намагався запити всі свої невдачі в особистому житті, все це лише поглиблювало мої проблеми. Так я сильно згрішив перед Богом, тепер мушу спокутувати свій гріх. Настав час повернути силу волі, повірити у власні сили і продовжути свій тернистий шлях до успіху в цей складний час.
Все своє життя я ховався від себе і своїх проблем, у всіх справах за які брався я не досягав великого успіху, часто зупинявся за крок до важливих змін чи включав задню. Я інтроверт - людини яка заточена під свій внутрішній світ, раніше він був доволі багатий на різні роздуми, думки, переживання, проте часті стреси та невдачі в особистому житті просто виснажили мій світ, все тому що я дуже закритий в спілкуванні з іншими людьми, навіть батьки не до кінця мене розуміли, я їм також не відкривав себе, тому вони не дуже мене розуміли, особливо всі мої пригоди в стані алкоголю...я їм дуже вдячний вони мені дали все що могли, головне з малку волю до дій, хоча я не дуже скористався всім цим...
Сьогодні я намаюся взяти себе в руки і вибратися із цієї емоційної ями в яку я сам себе загнав. Поки що стан мій нестабільний, проте я завжди в думках тримаю слова підтримки Юлі, вона мені допомогла, я тепер повинен виправдовувати сподівання,
